Декілька сценаріїв, зйомки, локації та бекстейдж.

Стас Гуренко і «Бумбокс»

«ДШ» — вже четвертий відеокліп команди «Бумбокс», презентований в рамках промокампанії альбому «Таємний код: Рубікон», і третій кліп, знятий для «ББ» режисером Станіславом Гуренко.

До цього пан Гуренко працював над роад-муві «Тримай мене», лірик-відео «Твiй на 100%» та відео до синглу «Бумбокс» і Тіни Кароль «Безодня».

Метафори та сенси пісні й кліпу «ДШ»

Андрій Хливнюк: «Кліп на пісню “ДШ” вже не перша успішна співпраця гурту з режисером Стасом Гуренко. На мою думку він і вся команда хірургічно точно втілили в життя ідею і показали іншу, соціальну складову сенсу пісні. Головний герой зустрічається зі своїм страхом втратити найважливіше.

Як і всі ми, він, метафорично, поставлений перед вибором між обов’язком і сумлінням. Як часто ми втрачаємо землю під ногами, прагнучи хибних цілей, ідемо на поводу, так званої, суспільної думки, в той, чи інший спосіб, стаємо ворогами самим собі? Ідея відео в тому, щоб нагадати собі про справжні пріоритети i ні в якому разі не ставити на кон найдорожче».

Меседж, складність вибору та сценарій Хливнюка

Стас Гуренко, режисер: «Мені вдалося подивитися на історію очима автора і побачити те саме ядро пісні, приховане за моїми особистими емоціями»

Станіслав Гуренко, режисер: «Я точно можу сказати, що за весь час роботи з “Бумбоксом”, цей кліп виявився найскладнішим. І тут справа в пісні. Коли мова йде про музичні кліпи, я беруся працювати тільки з тими артистами, музика яких мені близька. Трек “ДШ” виявився дуже сильним і не найлегшим для мене в моральному плані, було складно не пропускати його через себе, не рефлексувати.

На початковому етапі роботи ми переписали 4 різних сценарії, але всі вони не влаштовували нас до кінця. Начебто все було на своїх місцях, але все ж основне ядро, меседж треку, лишався десь за межами нашого сприйняття. Ситуація зі сценарієм вирішилася несподівано, коли на зустрічі з Олексієм Согомоновим і Андрієм Хливнюком, Андрій запропонував свій сценарій. У мене в голові все одразу стало на свої місця. Мені вдалося подивитися на історію очима автора і побачити те саме ядро пісні, приховане за моїми особистими емоціями».

Свобода дій режисера

Станіслав Гуренко, режисер: «Ми знімали кліп 23 і 24 вересня — це були два теплих і насичених знімальних дні, хоча й не легких: багато сцен, близько 20 акторів, переїзди... При всій складності, на цьому проекті була цілковита синергія між знімальною групою і командою “ББ”. 

Практично відразу я отримав свободу дій, а це для будь-якого режисера є вищим кайфом в професії».

Різноманітні варіанти сценарію, локації та сповідь продюсера

Олексій Согомонов, продюсер гурту «Бумбокс»: «У нас було два сценарії і ще парочка заготовок. У першому Андрій (Хливнюк) мав подорожувати кімнатами будинку, в кожній з яких знаходився один з музикантів. Наприклад, в першій кімнаті мала текти вода по стінах, у другій горіти ліжко з лежачим на ньому і граючим музикантом, в третій — вибухати лампочки і коротити електрика ...

На щастя, ми не стали випробовувати на міцність наш офіс, в якому передбачалося зняти велику частину сцен і навіть водити журналістів “руїнами” замість звичної прес-конференції. Все, як завжди, немає часу, немає потрібної суми і ми розглядаємо другий варіант. Тут головний герой мав ночувати в порожній квартирі на матраці, прокидатися серед замазаних білою фарбою вікон і затягнутих в плівку предметів. Такий собі типаж “страждаюча тряпка”. Ну і ми від нього відмовилися.

Потім був чудовий варіант з хлопцем середніх років, який роздягається, пливе через річку, заходить до зали й починає битися з різними супротивниками: худими, товстими, молодими, старими, жінками, чоловіками. Мені дуже подобалося, що герой перепливає річку, але Стас і Андрій швидко повернули мене на землю.

В результаті, коли кліп “горів”, як мікрофон на обкладинці нового альбому, Андрій говорить нам зі Стасом: “Як вам така ідея ...”, — й одразу видає весь сюжет. А що ми? Ми швидко все зняли. В перший день знімали на паркінгу ТЦ “Атмосфера”, на майданчику “Кінодром” кіностудії Довженка, в переході біля метро “Університет”. На другий день переїхали до мене додому, в село. Причому мене друзі-кіношники попереджали, що дозволити знімати у власному будинку може тільки дурень. Типу, каменя на камені не лишиться. Насправді всього лише втрат — статуетка Франкенштейна, яку я, не спавши дві доби, розбив наступного дня після зйомок. Думаю, на щастя».

Тур «Таємний Код: Рубікон»

_{Фото: Артур Радько (бекстейдж), Сергій Сараханов}